«Ми завжди жили і працювали з усвідомленням, що спорт поза політикою. Але не в сьогоднішніх реаліях. Якщо вбивають наших громадян, жінок, дітей, наших воїнів, то вже немає спорту поза політикою. Спорт у політиці!» — каже в інтерв’ю LB.ua міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт. 

Вадим Гутцайт розповів про долю українського спорту під час війни, про підготовку до Олімпіади та вигнання росіян з міжнародних змагань.

 В умовах війни спорт значною мірою вимушено поставлений на паузу. Бо зараз банально немає умов для тренувань у ДЮСШ чи приватних секціях. Як має в таких умовах вижити дитячо-юнацький спорт?

Щоб займатися дитячим спортом, потрібно мати відповідні умови для цього. У регіонах, де не відбуваються бойові дії, вже працюють дитячо-юнацькі спортивні школи. Для нас дуже важливо, щоб діти займалися спортом у такий складний час.

Але при цьому більшість дитячих і молодіжних турнірів зупинили. Чи можливо зараз поновити ці змагання, аби не зупиняти прогрес і розвиток неповнолітніх спортсменів?

Проводити їх потрібно, але поновлення змагань повинні відпрацьовувати військова адміністрація і місцева влада. Без глядачів, під контролем військової адміністрації, щоб були поруч ДСНС і лікарі, а також укриття на відстані щонайбільше 500 метрів. Проводити змагання точно потрібно, щоб коли закінчиться війна, ми мали покоління дітей, які будуть займатися спортом і представляти нашу державу на міжнародному рівні.

Але в такому разі питання безпеки дітей ляже на плечі тренерів. Чи можливо і правильно переконати їх узяти на себе таку відповідальність?

Потрібно, щоб діти тренувались за умов, коли поряд є укриття — безпека дітей передусім. Під час повітряної тривоги діти та всі учасники заходів повинні прямувати в укриття. Тренування та змагання відновлюються після закінчення тривоги. Тільки за таких умов діти можуть зараз займатися спортом. У нас же і школи починають працювати, якщо поруч є укриття. Так само і тренувальний процес для дитячого спорту.

Чи зазнала змін через війну Стратегія розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року, яка визначає основні пріоритети державної політики у цій сфері?

Звісно, реалізація нашої Стратегії зазнала змін, бо зараз зовсім інші тренувальні процеси, інші умови підготовки спортсменів — війна внесла свої корективи. Перші місяць чи два працювали на логістику наших спортсменів —  де вони перебувають, як їх там залишати, коли повертатися, коли і на які змагання виїжджати. Але це були контрольовані зміни, ми разом з федераціями повністю відпрацьовували кожен крок. Тому що перші місяці деякі наші спортсмени не брали участі у змаганнях і я як міністр писав листи на міжнародні федерації, щоб їх не відстороняли, щоб не знімали з них очки, оскільки зараз немає можливості брати участь, тому що в нас війна. У таких умовах працювали.

А які шанси на швидке відновлення пошкодженої спортивної інфраструктури після перемоги? Ви казали, що збитки в цій сфері складають 150 мільйонів доларів?

Уже понад 160 мільйонів доларів. По-перше, в рамках ініціативи Президента United24 Мінмолодьспорту відкрило спеціальний рахунок у Національному банку України, і ми сподіваємося, що партнери України та вся міжнародна спільнота згуртуються і допоможуть нам у зборі коштів для відбудови спортивної інфраструктури.

Також Міжнародний олімпійський комітет буде проводити донорську конференцію, про це зазначив президент МОК Томас Бах під час візиту до Києва. Ми це питання, а також питання санкцій проти російських і білоруських спортсменів відпрацьовували з головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком, бо саме з ним ми координуємо всю нашу міжнародну діяльність з першого дня, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тому ми разом з Андрієм Єрмаком і Сергієм Бубкою спілкувалися з президентом МОК Томасом Бахом, який засудив війну Росії, рекомендував відсторонити всіх російських і білоруських спортсменів.

Ви сказали, що зверталися до міжнародних федерацій, щоб ті не відстороняли наших атлетів і не знімали рейтингових очок. Усі йшли назустріч чи були винятки?

Усі йшли назустріч, ба більше, практично всі федерації відсторонили російських спортсменів і, навпаки, допомагали нам. У цьому процесі нам дуже допоміг керівник Офісу Президента Андрій Єрмак. І переконаний, ми досягли хороших результатів.

Весною корейські федерації запропонували НОК України прийняти 20 українських спортсменів-представників скелетону та бобслею на повне забезпечення на необмежений термін. Чи багато таких пропозицій, які країни допомагають найбільше?

Практично всі європейські країни: Італія, Румунія, Польща, Франція, також Туреччина, США і дуже багато інших країн пропонували прийняти наших спортсменів або надати екіпіровку. За дорученням голови Офісу Президента ми їздили з Сергієм Бубкою на зустріч з президентом Національного олімпійського комітету Італії Джованні Малаго і потім на зустріч з Томасом Бахом. Італійці прийняли більш ніж 500 наших спортсменів і допомагають безкоштовно з перших днів війни.

Тобто ми можемо бути задоволені міжнародною підтримкою в цьому питанні?

Так, бо це безпрецедентна допомога всіх наших дружніх країн і безпрецедентна допомога МОК, який вже втричі збільшив Фонд солідарності для підтримки українських спортсменів, роботу якого координує президент НОК Сергій Бубка, до 7,5 мільйонів доларів. Такого в спорті ще не було.

Як ви оцінюєте ризики того, що молодих і перспективних спортсменів, які виїхали за кордон, будуть переманювати? Або ж вони самі вирішать змінити громадянство?

Якщо людина має намір виступати за іншу країну, то нічого не зробиш, тому ризики є. Але на сьогодні я жодного спортсмена не знаю, хто так вчинив би. Усі спортсмени тренуються і виступають під прапором України. Можливо, є такі випадки серед дітей 10-12 років, які виїхали з батьками і починають займатися там. А всі спортсмени збірних, національних команд, які зараз беруть участь у міжнародних змаганнях, залишаються патріотами.

Скільки українських спортсменів загалом зараз проживає і тренується за кордоном?

Кожного дня цифри змінюються, але більш ніж тисяча зараз перебуває на міжнародних змаганнях або на тренувальних зборах.

Більшість перебувають там на запрошення чи є ті, чиє перебування оплачують федерації?

Усе, що оплачують федерації — це кошти, які виділяє Міністерство молоді та спорту, тобто це бюджетні, державні кошти. Дуже рідко федерації знаходять якісь свої позабюджетні кошти і сплачують за збори та змагання. Але на сьогодні вже мало хто приймає безкоштовно. Тому зараз здебільшого міністерство сплачує за ці збори або, якщо нам не вистачає коштів, МОК через Фонд підтримки українських спортсменів.

Хороша підготовка спортсменів навіть у таких умовах дуже важлива, адже не за горами Олімпіада в Парижі 2024-го. Така непроста підготовка до Ігор може вплинути на наш результат?

Може вплинути, а може й ні. Зараз ми тренуємося і виступаємо в екстремальних умовах. Такого ще не було, і я сподіваюсь, що більше і не буде. До Токіо-2020 у нас також була досить екстремальна підготовка. Через пандемію, пов’язану з COVID-19, усе було закрито, змагань не було. Але наші спортсмени здобули 19 нагород, після того як на Іграх XXXI Олімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро, де у звичайному режимі проходили тренувальні збори і змагання, було здобуто лише 11 нагород. Тому на сьогодні ми разом з МОК і НОК робимо все для того, щоб наші елітні спортсмени готувалися до виступу на Олімпійських іграх у Парижі.

Можливо, вже є плани, цілі чи завдання щодо кількості медалей чи спортсменів, які мають кваліфікуватися на ігри?

Складно під час війни ставити якісь завдання. Для нас дуже важливо витримати все те, що відбувається, щоб усі спортсмени залишилися здоровими, щоб усі спортсмени готувалися, щоб ми отримували ліцензії і щоб були конкурентоспроможними.

І ми бачимо, що в таких складних умовах маємо результати. Кожного понеділка я звітую всій Україні, які у нас досягнення як в олімпійських видах спорту, так і в неолімпійських, на чемпіонатах Європи і світу. Залишилися ще чемпіонати світу у вересні та жовтні. Тому дуже важко прогнозувати, скільки буде ліцензій і скільки буде нагород.

Тобто цілі ми не скорочуємо?

Ціль у нас зараз одна — щоб закінчилася війна і після перемоги ми поїхали на Олімпіаду і були там конкурентоспроможними. Це найголовніше.

Які перспективи заборони спортсменам РФ брати участь в Олімпіаді? Чи ймовірно, що МОК допустить росіян до змагань?

Складно сказати, працюємо над цим питанням. У більшості видів спорту росіяни вже відсторонені від міжнародних змагань. Але для нас дуже важливо, щоб до кінця війни їх не було взагалі на турнірах. Тому з великою допомогою Андрія Єрмака відпрацьовуємо це питання з міжнародними федераціями, Міжнародним олімпійським комітетом і Національним олімпійським комітетом. Це складно, це дуже складно, тому що Росія намагається взяти участь під білим прапором, під нейтральним прапором, щоб усе-таки бути представленою на міжнародних турнірах. Багато її представників інтегровані в міжнародні федерації, багато спонсорських коштів ідуть з Росії, вони працюють, вони намагаються повертатися.

Відсторонення РФ від Олімпійських ігор — це, напевно, найбільш потужна зі спортивних санкцій. Чим рішення важливе з погляду тиску на Росію?

Олімпійські ігри через два роки, нам дуже хочеться перемогти і закінчити війну до цього часу.

Звісно, це буде великий удар по російських федераціях, якщо їхні спортсмени не поїдуть на Олімпіаду, це реально буде великий удар. Будемо все робити для того, щоб їх там не було.

На тлі ймовірної заборони участі росіян в Олімпіаді в РФ заявили про створення альтернативи — Спартакіади за участю «дружніх країн». Як ви можете це прокоментувати?

Та це просто смішно, якщо робити свою, внутрішню олімпіаду з представниками «дружніх країн», хто туди поїде? Еритрея і ще декілька країн, ну нехай пробують. Як вони себе поводять, те вони й отримують.

Попри все, є види спорту, в яких росіяни продовжують виступати. Що має ще зробити Україна для повної спортивної ізоляції РФ?

А в яких це видах спорту?

Наприклад, теніс.

Ну, це один із таких видів спорту, який є професійним, тому що більшість видів спорту непрофесійні. І тому це трактують як те, що вони професіонали і можуть брати участь не як представники Росії. На Вімблдоні, наприклад, їх не допустили до змагань. А на інших допустили, тобто це ще й залежить від країни, яка проводить ці змагання.

Наразі лише Великобританія займала таку позицію, більше не було прецедентів.

Так, тому ми бачимо, що в такий приватний вид спорту, на жаль, їх допускають.

З якими федераціями ситуація складніша?

На сьогодні в олімпійських видах спорту немає жодної федерації, яка не підтримала б дискваліфікацію російських і білоруських спортсменів.

В одному інтерв’ю Ви зазначали, що Україна не підписала заяву міністрів спорту про відсторонення Росії та Білорусі від міжнародних змагань через те, що вона допускала участь у нейтральному статусі. Поясніть, чому такий варіант не підходить Україні і чим небезпечний допуск російських спортсменів під нейтральним прапором?

Тому що ми загалом проти того, щоб російські та білоруські спортсмени з’являлися на міжнародних змаганнях, навіть під нейтральним прапором. Якщо вони зможуть виступати в усіх видах спорту під нейтральним прапором, що ми тоді зробимо? Ми їх таким чином допустимо до міжнародних змагань.

Тому це питання ми відпрацювали з МЗС і разом ухвалили рішення. Саміт я ініціював під час переговорів з державним секретарем Великобританії з питань цифровізації, культури, медіа та спорту Надін Дорріс 8 червня цього року. Але коли ми отримали заяву з пропозиціями, я особисто виступав двічі, закликаючи всіх своїх колег викреслити цей пункт плану. Там є певні умови, якщо спортсмени не підтримують війну, але хто і як це буде перевіряти? Ніхто не буде, вони просто почнуть їздити, тому я не підписав.

І я хочу додати, що як міністр працюю з колегами з інших країн, але рішення ухвалюють міжнародні спортивні федерації. МОК усіх об’єднує і керує олімпійським спортом, а ухвалює рішення міжнародна федерація кожного виду спорту.

Для Росії участь під нейтральним прапором була б суттєвою перемогою?

Так, до того ж вони могли б це використати для своєї пропаганди.

Чи були після 24 лютого приклади виключення українських спортсменів, тренерів чи функціонерів зі збірних за проросійську або недостатньо чітку позицію?

Не було, всі спортсмени працюють на Україну, на перемогу на своєму спортивному фронті. І не було такого, щоб хтось не підтримував Україну або був проти України.

Як ви можете прокоментувати заяву Сергія Бубки про те, що він підтримує рішення МОК про повернення на турніри російських дзюдоїстів. За що, до речі, його розкритикував Жан Беленюк.

Це його особиста думка, я не буду коментувати його висловлювання. Це неправда, Сергій Бубка не підтримав це рішення. Ви не уявляєте, скільки він робить для підтримки України на міжнародній арені і для допомоги Україні.

Беленюк також розповідав, що до початку великої війни ви говорили, що спорт має бути поза політикою. 

Так це правда, але і Беленюк теж дотримувався такої позиції, і всі спортсмени підтримували. МОК завжди дотримується принципу Олімпійської хартії «Спорт поза політикою». Ми завжди так жили і працювали, але не в сьогоднішніх реаліях. Якщо вбивають наших мирних громадян, жінок, дітей, наших воїнів, то спорт уже не поза політикою. Уже немає спорту поза політикою. Спорт у політиці!

Коли війна закінчиться, спорт залишиться поза політикою?

Коли вона закінчиться, тоді ми з вами повернемося до цього питання.

Тобто немає цілей після перемоги залишати санкції проти Росії?

На сьогодні найважливіше — це перемога. Але, звісно, коли війна закінчиться, то крок за кроком росіяни почнуть повертатися на міжнародні змагання.

Ми не розглядаємо можливість перманентного бану для спортсменів, які відкрито підтримали війну проти України, чи міжнародна спільнота на таке не піде?

Міжнародна спільнота і так уже зробила стільки, скільки ніколи ще не було. Та кількість банів – це неймовірне досягнення і неймовірна робота, виконана всім українським спортом. Але над цим питанням ми також будемо працювати.

У соціальних мережах можна часто знайти коментарі від європейських чи американських любителів спорту, що банити росіян не варто, бо це вбиває інтерес до змагань. Це проблема?

Так, це проблема, бо ми працюємо над тим, щоб російських і білоруських атлетів не було, а багато людей вважають, що спорт поза політикою і варто їх допускати. Це ускладнює нашу роботу, але ми продовжуємо працювати, щоб вони залишалися в санкційному бані.

Згідно зі статистикою Google, кількість запитів іноземців щодо війни в Україні з плином часу зменшується. Чи ефективні нагадування про війну в Україні від наших топових спортсменів? Наприклад, Усик після бою присвятив свою перемогу ЗСУ.

Це дуже важливі висловлювання, і кожна перемога наших спортсменів важлива, не тільки Усика. У нас є перемоги і на чемпіонатах Європи: Михайла Романчука з плавання, 8 золотих медалей у синхроністок, золоті медалі легкоатлеток Марини Бех-Романчук і Ярослави Магучіх, золота медаль Данила Болдирєва в у скелелазінні, Олексія Середи у стрибках у воду. Такий врожайний був тиждень. І кожна медаль дуже важлива, коли кожен спортсмен стоїть з прапором і свої перемоги присвячує Україні та українцям. А наші синхроністки планують виставити усі свої 25 завойованих медалей на продаж і пожертвують гроші на закупівлю "байрактара" для ЗСУ.

Чи має міністерство статистику про кількість українських спортсменів, які захищають нашу державу на фронті?

Більш ніж три тисячі з тих, хто працював у галузі. З них 134 загинули, 6 поранені, 23 у полоні.

Розкажіть про ваш новий проєкт «Спортивний фронт»?

Ми робимо все, щоб наші спортсмени мали можливість тренуватися, виступати, перемагати і в такий складний час доносити всьому світу, за що і для кого вони борються на своєму спортивному фронті. Щоб усі знали, що Україна була, є і буде. Вільною і незалежною!

Наше традиційне останнє запитання: Що для вас особисто буде перемогою у війні?

Це повністю незалежна Україна, з нашою територіальною цілісністю. Коли ми переможемо, а Крим і всі зараз окуповані території будуть знову наші. Це і буде наша Перемога!

LB.ua