Ледь не кожному з нас доводилось комунікувати із постраждалими. Часто їхні емоції можуть бути нам незрозумілими, іноді навіть лякають. У цій статті Українська Волонтерська Служба спільно з Міністертсвом молоді та спорту України та платформою доказової інформації про здоровʼя під час війни «Бережи себе» зібрали найбільш розповсюджені реакції на небезпеку чи стрес, а також алгоритм дій у разі їх виникнення.

Страх чи тривога є реакцією психіки на небезпеку (реальну чи уявну). Ознаками такої реакції є прискорене серцебиття, прискорене поверхневе дихання, напруження м’язів, занижений контроль поведінки та усвідомлення навколишньої дійсності.

Як діяти волонтеру?

1. Зберігати та демонструвати власний спокій.
2. Слухати, співчувати, демонструвати розуміння та увагу.
3. Подихати разом з людиною, щоб темп її дихання сповільнився.

Панічна атака – це напад сильного страху, виникає раптово. Тригером може бути стресова ситуація чи травматична подія. Ознаками цього слугують сильний страх та тривога, страх смерті та втрати контролю, задишка, прискорене серцебиття, біль у грудях, нудота, спазми в животі, пітливість та тремтіння.

Як діяти волонтеру?

1. Залишатися спокійним і впевненим; показувати, що ви контролюєте ситуацію.
2. Слухати потерпілого; пояснювати, що це панічна атака, яка не несе смертельної загрози, та цей стан мине.
3. Якщо можливо, взяти за руку та просто бути поруч, не залишати наодинці.
4. Дихати разом.

Ступор – це реакція на сильне психоемоційне потрясіння. Ступор проявляється відсутністю руху чи мовлення, зберіганням однієї пози, відсутністю реакції на зовнішні подразники (дотики, звуки тощо).

Як діяти волонтеру?

1. Найголовніше — вивести людину зі ступору та викликати реакцію.
2. Чітко, повільно й тихо говорити на вухо емоційно заряджені речі (краще неприємні).
3. Покласти руку на грудну клітину постраждалого/ої та синхронізувати своє дихання з її/його.
4. Масувати точки між бровами та лінією росту волосся, над зіницями.
5. Загинати пальці людини (всі, крім великого) та притискати їх до основи долоні.

Плач – також нормальна психологічна реакція на стрес.

Як діяти волонтеру у такому випадку?

1. Дати виплакатися.
2. Бути поряд.
3. Вислухати. Не давати порад, не змінювати тему, не намагатися щось вирішити. Активно слухати («ага», «так», кивати, повторювати фрази).

Істерика виникає через надмірну емоційну напругу. ЇЇ ознаками є ридання, крик, моторне збудження, надмірна рухливість, емоційне та швидке мовлення.

Як діяти волонтеру?

1. Не сперечатися та не намагатися виконати бажане.
2. Говорити спокійно, чітко, впевнено та коротко, можна командами («сядь», «випий» тощо).
3. Залишатися наодинці з потерпілим/ою.
4. Здивувати (гучний звук, неочікувана поведінка).
5. Допомогти відпочити, коли істерика припинилася.

Агресія виникає через сильну злість. Її супроводжують підвищений кров’яний тиск та пульс, напружені м’язи, лайки, фізичне насильство (спроби побиття людей чи предмети), підвищена дратівливість,

Як діяти волонтеру?

1. Подбати про власну безпеку та безпеку оточення.
2. Зберігати доброзичливість та спокій.
3. Валідувати почуття («я бачу, як ти сильно злишся»).
4. Дати випустити агресію: фізичне навантаження, тяжка робота, побиття подушки.

Нервове тремтіння – виникає через довгостроковий вплив стресу. Нервове тремтіння супроводжується значним тремтінням окремих частин тіла чи всього тіла (стартує неочікувано, може тривати декілька годин; по закінченню потрібен відпочинок, адже людина відчуває себе виснаженою).

Як діяти волонтеру?

1. Важливо не заспокоювати, не обіймати, не стискати.
2. Розмовляти, попереджувати про свої дії.
3. Посилити тремтіння. Взяти за плечі, сильно струсити протягом 10-15 секунд.
4. Дати відпочити, коли тремтіння припинилося.

Апатія виникає через розчарування та стресові ситуації. Ознаками апатії є байдужість до навколишньої дійсності, млявість, повільне мовлення, постійна втома, відсутність будь-яких бажань, погіршення пам’яті та концентрації.

Як діяти волонтеру?

1. Важливо надати людині можливість відпочити (полежати чи поспати,.
2. Залучати у розмову простими питаннями.
3. Взяти за руку, якщо людина дозволяє.
4. Залучати до простих справ (допомогти оточенню, принести води тощо).

 Маячіння та галюцинації можуть виникати в екстремальних ситуаціях. Є небезпечними станами, потребують кваліфікованої медичної допомоги. Серед ознак можна спостерігати уявлення, які не відповідають дійсності (наприклад, «мої думки читають», «моїми діями хтось керує», «моє тіло зазнало фізичних змін» тощо); відчуття впливу уявних об’єктів (голоси, запахи, люди, предмети тощо).

Як діяти волонтеру?

1. Забезпечити власну безпеку та безпеку постраждалого/ої.
2. Перевірити, чи немає поряд небезпечних предметів (зброя, скляні предмети, ножі тощо).
3. Звернутися по медичну допомогу. Якщо поряд немає медпрацівників, викликати бригаду швидкої психіатричної допомоги.
4. Бути поряд, не залишати наодинці. Ізолювати людину від решти постраждалих.
5. Слухати. Не намагатися сперечатися чи натякати людині на абсурдність її ідей. Спокійно погоджуватися та чекати на спеціалістів.

Більше корисних порад для волонтерів та населення шукайте на Волонтерській Платформі у розділі «Допомога під час війни» — https://platforma.volunteer.country.