Цього дня Україна разом із усім демократичним світом вшановує памʼять жертв Другої світової війни та відзначає перемогу над нацизмом.

Для нас це не просто згадка про минуле — це погляд у сьогодення. Бо сьогодні, як і 80 років тому, українці боронять світ від тоталітарного зла.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. 

Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. 

Українські міста стали полями запеклих боїв, а наша земля — ареною героїчного спротиву. Ми втратили мільйони життів, але стали фундаментом спільної перемоги над нацизмом.

Після 1945 року Україна не отримала омріяної свободи. На зміну одному тоталітарному режиму прийшов інший. Радянська влада знову знищувала, цькувала, карала. Нам навʼязували міфи, але не давали права на правду.

Сьогодні українці знову зі зброєю в руках боронять не лише себе — а й демократію, гідність, майбутнє Європи. Ворог прийшов на нашу землю — цього разу під російськими прапорами. І знову його ідеологія намагається заперечити саме право на існування української нації.

Сьогодні, як і в середині ХХ століття, Україна є центром спротиву імперії зла. І знову наш народ платить найвищу ціну за свободу.

Наша памʼять — це зброя. Наша боротьба — це гідність.

Памʼятаючи подвиг українців у Другій світовій війні, ми не дозволимо спотворити історію. Ми вшановуємо не ідеології, а людей. Не паради, а долі. Ми пам’ятаємо не гасла — а сльози, біль і втрати.

Ми знаємо, що перемога — це не про фанфари, а про гідність. І саме за цю гідність сьогодні бореться Україна.

Схиляємо голови перед усіма, хто поліг у боротьбі з нацизмом.

Стоїмо пліч-о-пліч із тими, хто сьогодні боронить нашу свободу.

 Памʼятаємо. Перемагаємо.